Використовуючи відновлювані джерела енергії, місцева влада може створювати додану вартість на місцевому рівні, отримувати економічний зиск.
Виробництво електроенергії традиційним шляхом потребує викопних джерел палива, як вугілля, природний газ та нафта. До прикладу, розглянемо практичний досвід Німеччини, як флагмана розробок та впровадження біогазових технологій.
Витрати на електропостачання коштують країні 60 мілліардів євро щороку. Використання відновлюваних джерел енергії на місцях дозволяє скоротити значну частину енерговитрат. Так, витрати на енергопостачання району із населенням у 250 000 людей щороку становлять близько 700 мільйонів євро. Застосування відновлюваних джерел енергії дозволяє збільшити додану вартість регіону до 350 мільйонів євро.
Джерелом прибутку є постачання в мережу виробленої «зеленої» електричної енергії, а планування, будівництво, експлуатація та технічне обслуговування біогазових станцій є важливими складовими у ланцюжку створення вартості в країні загалом.
Врешті, для біогазового виробництва потрібні регіональні субстрати тваринного та рослинного походження, як гноївка, гній, кукурудза, солома тощо. У регіонах, де переважають переробні підприємства, біогазові станції розглядаються в якості складової закритого безвідходного циклу виробництва, оскільки утилізують органічні відходи підприємств, забезпечуючи їх власними енергоресурсами та збалансованими біодобривами, що сприяють відновленню родючості грунтів, підвищують врожайність культур і, відповідно, якість кормів.
Якщо утилізація відходів тваринного походження сприймається доволі позитивно, то використання кукурудзи в якості сировини для біогазового виробництва часто викликає критику. Проте доволі простий розрахунок знімає будь-які питання.
Припустимо, що у наявності є 30 000 га орних площ. 20% земель виділяються для вирощування енергетичних культур. Для біогазової станції потужністю 1 МВт знадобиться обсяг силосу кукурудзи, вирощеної на площі близько 400 га. Таким чином, на виділеній частині площ під енергетичні культури можна виростити сировини для 15 біогазових станцій потужністю 1 МВт кожна. Одна така біогазова станція збільшує додану вартість регіону на 600 000 євро на рік. А для 15 біогазових станцій – це 9 000 000 євро, що додатково генерує регіон.
Біогаз якості природного газу
Спеціальні технології дозволяють отримувати з біогазу біометан – відновлюваний аналог природного газу. Для цього вміст метану у біогазі підвищують до 98% із супутнім видаленням вуглекислого газу та інших сумішей газу. Отриманий біометан може використовуватись у різний спосіб, до прикладу, для виробництва електричної та теплової енергії, в якості палива для транспортних засобів, що працюють на природному газі, в якості сировини для хімічної промисловості або для подачі його в мережу природного газу. Таким чином, біометан відноситься до сектору відновлюваних джерел енергії, що може використовуватись одночасно в секторах електричної енергії, теплової енергії та транспорту. У майбутньому, вірогідно, що біометан має ще більше перспекив в якості енергоносія, зокрема у секторі вантажних перевезень та у процесах, що потребують технологічного тепла високих температур. Іншим цікавим аспектом виробництва біометану є суміжне виробництво вуглекислого газу високого ступеню чистоти. Ще донедавна цей продукт вважався побічним і не мав відповідного застосування. На сьогодні вже наявні відповідні технологічні процеси, що дозволяють використовувати вуглекислий газ в якості кліматично-нейтрального джерела енергії. Тривають розробки щодо підвищення ефективності, мінімізації витрат, залишкової концентрації та зберігання СО2.