Часто у селах та населених пунктах і досі залишаються невирішеними питання енергопостачання. Проте саме у сіл вже сьогодні є можливість бути енергонезалежними за рахунок перетворення органічних відходів місцевих підприємств та домогосподарств для забезпечення власних енергетичних потреб. Логічно, що основою енергопостачання є біогазова станція, що виробляє електричну та теплову енергію шляхом когенерації. У сукупності з іншими відновлюваними та альтернативними джерелами енергії, як фотоелектричні системи, котли на біомасі тощо, села та населені пункти можуть досягти повноцінної енергетичної самодостатності.
Така енергонезалежність має ряд супутніх переваг, до прикладу, підвищення іміджу регіону та місцевості. Якщо громадяни самостійно забезпечують себе енергетичними ресурсами, привабливість такої місцевості зростає, сусідні села підхоплюють впроваджену ідею енергонезалежності та відтворюють її у себе або приєднуються до існуючої, доповнюючи її. Біоенергетика отримує відповідне визнання.
Крім того, таке децентралізоване виробництво енергії не потребує розширення мережі надвисокої напруги, оскільки електроенергія, що генерується багатьма невеликими джерелами енергії, може подаватись в мережу на рівні низького або середнього навантаження.
І, врешті, регіональне енергозабезпечення має сенс: до прикладу, населений пункт, що налічує близько 150 будівель та 400 жителів споживає майже 450 000 кВт*год електричної енергії та 4,5 млн кВт*год теплової енергії. За наявного рішення у громаді щодо впровадження біогазових технологій, такий населений пункт може досягнути регіональної вартості у 10 млн євро із всіх інвестицій, витрат та прибутків за 10 років – для фермерів, підприємств та населення.
Поки в Україні сектор біогазових технологій утилізації органічних відходів з виробництва енергоносіїв та біодобрив знаходиться на рівні усвідомлення доцільності та відносно повільних темпів розвитку, у Німеччині існує понад 180 енергонезалежних населених пунктів, що повністю відмовились від викопних джерел енергії та є енергетично самодостатніми.
Біогаз більше не залежить виключно від кукурудзи
На даний момент біогазові станції, що експлуатуються на силосі кукурудзи є найбільш ефективними з огляду на найвищі показники врожайності з одиниці площі.
Чому ж почались пошуки альтернативних кукурудзі енергетичних культур? Даний тренд належить Німеччині, в якій до травня 2021 року законодавчо закріплено гранично допустимий вміст силосу кукурудзи у біогазовому виробництві на рівні 44%.
На сьогодні альтернативними енергетичними культурами для біогазового виробництва є багатолітній сильфій та суміші багатолітніх трав. Проте, з точки зору виробництва енергії, до прикладу, вирощування сильфію потребує більших площ, тому у разі потреби у масштабному заміщенні кукурудзи, дана культура не є оптимальним рішенням.
Найбільш доцільними альтернативними кукурудзі джерелами сировини є солома, рідких гній, відходи забійних цехів, різноманітні види органічних решток тощо. Біогаз з таких субстратів викликає найменшу конкуренцію у землекористуванні та сприяє зниженню ризиків, викликаних веденням сільського господарства загалом, для води, грунтів, довкілля та клімату.
Тим не менш, експерти сектору відновлюваної енергетики спільні у твердженні, що повної альтернативи вирощування кукурудзи немає, а дана культура і надалі гратиме важливу роль у ефективному біогазовому виробництві.