Занепокоєння населення земної кулі швидкими темами скорочення викопних ресурсів та стрімкою зміною клімату дало поштовх відкриттю значного потенціалу зменшення викидів в атмосферу парникових газів, що виділяє худоба, шляхом використання енергетичної складової відходів життєдіяльності великої рогатої худоби, свиней та птиці. З цією метою в Європейському Союзі фермерські господарства об’єднують обсяги органічних відходів худоби з метою перетворення їх на відновлювані джерела енергії одночасно зі значним скороченням викидів, що нагрівають атмосферу.
Гній худоби – органічна сировина, що містить у своєму складі приблизно рівномірну сукупність фікалій та урини худоби, а також підстилковий матеріал та побічні компоненти тваринництва, зокрема технічну воду й кормові залишки.
Гній худоби – натуральне природне добриво, що за порівняно незначної вартості позитивно впливає на стан грунтів та вегетаційні процеси. Інтенсифікація сільськогосподарської діяльності призвела до заміщення значної частини органічних добрив мінеральними. Проте внесення органічних добрив поліпшує екологічний стан навколишнього середовища та зменшує витрати фермерів на добрива. Сьогодні ж екологічні аспекти розглядаються у більшості розвинених країн значно ширше, а саме з огляду ефективності та параметрів стійкості екосистем.
Проте гній худоби – це органічне добриво, що теж потребує уваги та відповідної підготовки, адже часто містить патогенне середовище, що спричиняє забруднення грунтових вод у разі внесення гною на поля, і ланцюгово чинить небезпеку здоров’ю людей і тварин.
Так, згідно нормативів Європейського Союзу, гній худоби відноситься до відходів категорії 2, використання яких в якості добрив дозволяється виключно за погодження уповноважених осіб і за отримання екологічного сертифікату.
Екологічний сертифікат означає виконання ряду дій щодо знешкодження патогенного середовища у органічних відходах тварин. Так, технологія переробки гною полягає у зброджуванні його у біогазових станціях, газифікації, піролізі, спалюванні тощо.
Цінність гною ВРХ, свиней та птиці, що використовується з метою отримання енергетичного джерела, біогазу, залежить від вмісту у ньому органічної частини, сирих рослинних залишків та води.
Всі види гною худоби придатні для біогазового виробництва. До прикладу, утворення біогазу з 1 м3 гною ВРХ складає 210 м3, а з 1 м3 гною свиней – 290 м3, на тону сухої речовини (СР). При цьому, гній ВРХ містить більше СР, ніж гній свиней.
На практиці, ефективність біогазового виробництва залежить від технологічного рішення та попередньої підготовки органічних відходів, якості та суміші органічних відходів та якості експлуатації реалізованої біогазової станції.
Розмір біогазової станції залежить від її призначення: виробництво біогазу в масштабі фермерського господарства або в масштабах промислового виробництва біогазу.
В Україні досі відсутні приклади реалізації біогазових станцій промислового типу, що приймають органічні відходи навіть декількох фермерських господарств, тоді як в Європейському Союзі наявні біогазові станції, що об’єднують до 100 ферм, із обслуговуючим персоналом відповідної високої кваліфікації. Перевагою такого підходу є можливість економії за рахунок росту виробництва, а відповідно інвестування у інноваційні технології високої ефективності.
Біогазові станцїі для утилізації органічних відходів окремого фермерського господарства цікаві потужним господарствам, оскільки вирішують проблему соціального занепокоєння запахами, а також дозволяють скорочувати витрати та теплову та електричну енергію, що передусім цікаво для свинокомплексів та пташників.