Ера децентралізованого виробництва енергії починається з наміру максимально знизити навантаження на навколишнє середовище і при цьому не відчувати обмежень в енергоспоживанні.
Енергія у формі тепла або електроенергії більше не виробляється тільки великими підприємствами, але все частіше – приватними домогосподарствами. Цей факт, поряд з розширенням використання сонячних і вітрових електростанцій, а також виробництво відновлюваних джерел енергії з біомаси, сприяє економії значних обсягів парникових газів. Однак у багатьох будівельних проектах цінні сільськогосподарські та природні території використовуються на шкоду місцевій флорі і фауні. Крім того, під’їзні шляхи до станцій займають все більше простору.
Відновлювана енергія, безумовно, пов’язана з витратами на її виробництво. Для виробництва сонячних елементів або генераторів вітрових турбін потрібні рідкісні метали, і це далеко не так екологічно, як здається на перший погляд. Організація біогазового виробництва також вимагає значних капіталовкладень, переважно в основні споруди та обладнання.
Крім того, на будівництві об’єктів відновлюваної енергетики витрати не закінчуються, потрібне регулярне технічне обслуговування, особливо це стосується вітрових турбін. Наприклад, при середній тривалості експлуатації сонячних елементів порядку 30 років, система окупається протягом терміну її корисного використання – зазвичай через кілька років, при подачі виробленої енергії в мережу. У свою чергу, вітрові турбіни розраховані на термін служби до 20 років, після чого вони повинні бути демонтовані або замінені. Технічне обслуговування біогазових комплексів також потрібне на регулярній основі, але, в порівнянні з вищеописаними об’єктами альтернативної енергетики аналогічної потужності, витрати значно нижчі.
При всіх нюансах, великою перевагою виробництва відновлюваних та альтернативних джерел енергії є їх незалежність від мережі електроенергії, а також можливість подачі електроенергії власного виробництва в комерційну мережу.
Забезпечення базового навантаження залишається завданням промислових електростанцій, що працюють на традиційних ресурсах, а вони важко піддаються регулюванню. Використання батарей, акумуляторів та інших пристроїв накопичення відновлюваної та альтернативної енергії, дозволяють покривати пікові навантаження, причому слід окремо відзначити і швидке реагування таких систем на коливання енергозабезпечення.
Вітрові та сонячні електростанції генерують значну кількість енергії, але вони в значній мірі залежать від погодних умов. Таким чином, постійна подача електроенергії не може бути забезпечена. Проте, дана особливість вирішується наявністю пристроїв накопичення енергії, а електроенергія, отримана на біогазових станціях здатна покривати пікові навантаження мережі в ті періоди, коли електроенергія сонячними та вітровими станціями не виробляється і не накопичується.
Біогазові станції вирішують відразу кілька питань, оскільки поряд з утилізацією і енергетичним перетворенням органічних відходів та решток, виробляють енергетичні ресурси (електричну, теплову енергію, а також біогаз-метан), біодобрива, і легко інтегруються в системи енергозабезпечення разом з сонячними і вітровими електростанціями.
Що стосується накопичувачів електроенергії для сонячних і вітрових станцій, то, в залежності від типу, ці сховища можуть бути дуже потужними (до гВт), але вимагають додаткових витрат під час будівництва та експлуатації. Крім того, існує відсоток втрат енергії при зберіганні і перетворенні енергії – до 55% при тривалому зберіганні і до 45% при електрохімічному зберіганні.