Біодобрива після біогазової станції накопичуються та тимчасово зберігаються у резервуарах-сховищах або критих лагунах. Утворені біодобрива перед накопиченням та зберіганням попередньо розділяють на тверду фракцію (компост) та рідку фракцію (рідкі біодобрива). Це дозволяє забезпечити відповідні необхідні умови зберігання та зберегти якості збродженої маси, як добрива.
Зберігання твердих та рідких біодобрив після біогазової станції
Після анаеробної ферментації органічної біомаси у біогазовій установці, утворюється біодобриво, або як його ще називають, дегістат, який потребує відповідних умов зберігання. При плануванні сховища для біодобрив – ферментованих субстратів після біогазового виробництва, розрізняють сховища для накопичення та зберігання твердих біодобрив та рідких біодобрив. Але як рідкі, так і тверді біодобрива є ідеальними добривами для сільського господарства завдяки високому вмісту поживних речовин, що також можуть використовуватись в якості бази для виробництва компосту.
Сховища для рідких біодобрив після біогазової станції
Рідкі біодобрива після біогазової установки зазвичай накопичуються та тимчасово зберігаються у земляних басейнах – лагунах, або у циліндричних або прямокутних резервуарах. Вертикальні циліндричні резервуари-сховища переважно застосовуються в якості сховища для рідких біодобрив, їх виконання схоже до конструкції ферментера біогазової станції. Крім того, ці сховища можуть устатковуватись перемішуючими пристроями для підтримання гомогенізованого стану біодобрив. З цією метою найчастіше використовуються занурювані мішалки.
У випадку, якщо оператор біогазової станції використовує резервуар-сховище біодобрив в якості однієї зі стадій зброджування, такі ємності виконуються критими. Це дозволяє отримувати утворюваний біогаз. Додатковою перевагою критого резервуару для зберігання біодобрив є зменшення виділення запахів та запобігання втраті поживних речовин.
Сховища для твердих біодобрив після біогазової станції
Тверді біодобрива утворюються як при сухій ферментації, так і при вологій ферментації. В залежності від того, як вони використовуватимуться в подальшому, для їх зберігання підходять асфальтовані та водонепроникні поверхні на відкритому повітрі або у критих приміщеннях. Мобільні контейнери також можуть використовуватись з метою зберігання твердих біодобрив.
У будь-якому випадку, необхідно слідкувати, аби рідкі залишки з ферментованого субстрату не просочуватись у ґрунт. Рідкі залишки зброджування необхідно збирати та повертати до ферментера. Оскільки у таких залишках все ще міститься висока концентрація мікроорганізмів, ефективність зброджування, виробництва біогазу та ефективність біогазової станції може бути оптимізована. Це означає, що цінний залишковий біогаз може бути отриманий також з біодобрив у сховищі, в якому вони накопичуються та тимчасово зберігаються.
Якщо на підприємстві відсутня можливість зберігання твердих біодобрив у критому приміщенні, рекомендовано застосування брезенту для накриття добрив. Це дозволяє попередити потрапляння дощової води до твердих біодобрив.