Птахівництво в контексті зміни клімату - AgroBiogas

Коментар СЕО АгроБіогаз Ольга Сидорчук виданню  Наше Птахівництво (Січень 2020 р.)

Журнал «Наше Птахівництво»

Птахівництво у контексті зміни клімату

Ольга Сидорчук, канд. техн. наук, генеральний директор AgroBiogas

 

Зміна клімату в результаті антропогенних викидів парникових газів являється глобальною проблемою. І ключовою задачею світової спільноти є максимально можливе скорочення їх викидів. Найефективнішими засобами досягнення цієї мети є розширення використання відновлюваних джерел енергії та ефективне їх застосування.

Основний внесок у викиди шкідливих для клімату газів здійснює агропромисловий комплекс. В основному це пов’язано із викидами метану від ведення тваринництва, внесення необроблених органічних добрив та викидів закису азоту із сільськогосподарських ґрунтів по факту застосування мінеральних та органічних азотних добрив.

У тваринництві найбільша частка метану СН4 вивільняється в атмосферу в процесі травлення жуйних тварин, з гною великої рогатої худоби, у дещо менших обсягах з гноївки свиней та посліду птиці, та пролонговано при внесенні необроблених органічних добрив у ґрунти.

Говорячи про птахівництво, як провідну галузь тваринництва в Україні, то рядом досліджень встановлено його вуглецевий слід, зокрема баланс СО2 та використання орних земель на кілограм продукту.

Так, викиди CO2 на кілограм яєць при вигульній системі утримання птиці складає 1,98 кг, при утриманні на глибокій підстилці – 1,96 кг, при клітковому утриманні – 1,75 кг. При цьому, значення необхідних площ землекористування становлять: при вигульній системі утримання птиці – 3,28 м², при утриманні на глибокій підстилці – 3,23 м², при клітковому утриманні – 2,88 м² орних земель.

Виробництво м’яса птиці так само має відповідний вуглецевий слід, так, виробництво кілограму птиці при вигульній системі її утримання становить 3,97 кг, а при клітковому утриманні – 3,31 кг. Потреба в орних землях складає, відповідно, 5,53м2 та 4,66 м2.

Сільське господарство є найбільшим продуцентом викидів аміаку NH3 (до 95 %), причому найбільша частина викидів припадає, знову ж таки, на тваринництво (до 54%). Аміак поширюється в атмосфері, де вступає в реакції з іншими компонентами та знову відкладається екосистемах, чим наносить значної шкоди наземним та водним екосистемам в результаті підкислення та збагачення поживними речовинами. Підкислені ґрунти та надлишок поживних речовин у природних екосистемах можуть призводити до змін біорізноманіття. Окрім того, аміак та його сполуки сприяють утворенню шкідливого мілкого пилу.

Заходи зниження викидів азоту повинні починатись з елімінації джерел викидів аміаку. Існує ряд технічних заходів задля пом’якшення рівня викидів на всіх етапах виробництва, для всіх галузей тваринництва, зокрема й птахівництва, та відповідних виробничих процесів:

  • приміщення для утримання худоби та птиці: очистка відпрацьованого повітря, низькоемісійні тваринницькі приміщення відкритого типу;
  • накопичення, зберігання, утилізація гною та посліду: криті лагуни та резервуари, біогазові станції, заходи зі знезараження та гігієнізації;
  • низьзоемісійне внесення органічних добрив: пряме внесення, спеціалізована техніка з низьким рівнем викидів для внесення органічних та мінеральних добрив;
  • адаптовані стратегії відгодівлі, у тому числі багатофазна відгодівля кормами із низьким вмістом протеїну;
  • фракційна сепарація відходів життєдіяльності тварин та птиці з метою полегшення транспортування та постачання на біогазові станції у випадку відсутності таких на місцях.

Крім того, практика сталого розвитку сільськогосподарської діяльності впродовж усіх процесів технологічного ланцюга, особливо сприяє скороченню емісій у навколишнє середовище і, відповідно,  варте широко впровадження підприємствами.

 

 

Журнал Наше Птахівництво