Серія статей “Біогаз – енергетична незалежність України” СЕО АгроБіогаз к.т.н. Ольга Сидорчук виданню AgroExpert.
Фінансування проєктів біогазового виробництва
Як і у більшості країн світу, відзначається високий ступінь пріоритетності енергетичної політики України. Поруч із поточним надмірним та неефективним споживанням викопних енергоресурсів, стрімко зростає кількість зацікавлених у впровадженні альтернативних відновлюваних технологій енерговиробництва та енергоспоживання. Реалізація подібних ініціатив потребує відповідної фінансової спроможності і тут доволі ефективно спрацьовує ряд інструментів щодо залучення як місцевих ресурсів, так і міжнародних інвестицій й технічної допомоги. Про особливості фінансування проєктів відновлюваної енергетики поговоримо з експертом сектору, генеральним директором компанії AgroBiogas, кандидатом технічних наук Ольгою Сидорчук.
Угода про асоціацію України та ЄС набула чинності у повному обсязі восени 2017 року, якою, окрім іншого, ключовою задачею визначено курс на підвищення енергоефективності й енергозбереження, заміщення вичерпних викопних паливно-енергетичних ресурсів альтернативними джерелами. Тож широке впровадження проєктів відновлюваної енергетики є стратегічною метою, як на державному рівні, так і важливою задачею.
Україна має значний потенціал біомаси, зокрема відходів та решток рослинного й тваринного походження, побутових відходів, енергетичних культур тощо, а поруч із досяжними обсягами енергії сонця та вітру загалом можна очікувати значного збільшення використання відновлюваних джерел.
Розвиток відновлюваної енергетики не тільки забезпечує диверсифікацію в енергетичному секторі, але й підвищує надійність енергозабезпечення та сприяє технологічному розвитку держави. Іншими позитивними ефектами широкого впровадження відновлюваних джерел енергії, зокрема й біогазового виробництва, є створення нових робочих місць та скорочення викидів парникових газів. У розвинених країнах, до прикладу, відновлювані джерела енергії вважаються одними з найпотужніших рушіїв розвитку.
Фінансування таких проєктів є ключовим фактором стрімкого та широкого впровадження технологій використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Попри наявні передумови, очікуваного стрімкого розвитку відновлюваної енергетики в Україні досі не спостерігається, що пояснюється рядом причин, серед яких передусім непослідовна державна політика у сфері регулювання ВДЕ, ряд фінансових й інфраструктурних перепон тощо.
Особливості залучення іноземних інвестицій
Не секрет, що більшість проєктів орієнтується на реалізацію із залученням іноземного капіталу, що пояснюється, в першу чергу більш привабливими умовами фінансування й кредитування за місцеві інвестиції, прозорістю підходів та рядом гарантій зі сторони постачальників технологічних рішень та фінансових інституцій. Звичайно, отримання та застосування даних переваг вимагає від власника проєкту відповідної готовності до підтвердження ступеню готовності до входження у проєкт на умовах довгострокової співпраці із дотриманням ряду вимог.
Європейськими розробниками проєктів та інвесторами ринок України, як держави, що розвивається, розглядається передусім з огляду на можливість розширення бізнесу. При цьому, управління ризиками відіграє у даному контексті важливу роль у зв’язку з різноманіттям місцевих особливостей та їх впливом на фінансування проєкту. Ретельний вибір та поєднання сукупності фінансових інструментів здатне забезпечити доступ іноземним інвесторам до регіонів, що розвиваються, та посприяти успішній реалізації проєкту відновлюваної енергетики.
Поворотним в історії відновлюваних джерел енергії став 2015 рік, адже вперше у даний сектор у країнах, що розвиваються, було інвестовано більше, ніж у промислово-розвинені країни. З того часу динаміка обсягів іноземних інвестицій у ВДЕ неупинно зростає. Даний аспект супроводжується значними надбавками за ризикові фактори для інвесторів, що, безумовно, впливає на конкурентоспроможність та здійсненність проєктів ВДЕ із залученням іноземного капіталу.
Ризики та наслідки для прибутковості проєктів ВДЕ, зокрема біогазового виробництва
Наступні політичні та фінансові ризики відносяться іноземними інвесторами до класу особливої уваги при прийнятті рішення щодо інвестуванняі (табл. 1).
Таблиця 1.
Ризики в країнах, що розвиваються
Наявні ризики лягають у капітальні витрати проєктів ВДЕ. Зазвичай, внаслідок високих початкових інвестицій страждає конкурентоспроможність об’єкту, тим самим знижуючи прийнятність для місцевої економіки та населення. Європейські експерти визначають потребу підвищеного управління ризиками ключовою перешкодою на шляху успішного впровадження ВДЕ у країнах, що розвиваються. Так, у промислово-розвинених країнах, для підвищення фінансової життєздатності «зелених» проєктів зазвичай використовуються інструменти приватного сектору: страхування або чітко регульована угода про закупівлю електроенергії, що також може додатково регулюватись угодою між компанією-постачальником технологічного рішення та енергопостачальною компанією. Проте в поточних умовах України, внаслідок можливих наслідків політичних та фінансових ризиків, слід констатувати, що залучення іноземних інвестицій у проєкти відновлюваної енергетики, зокрема біогазові станції, страхування капіталовкладень або неможливе, або занадто вартісне. Таким чином, обидві групи ризику потребують підбору оптимального рішення.
Підходи до вирішення політичних ризиків
Ініціатива щодо усунення перепон для інвесторів, безумовно, повинна належати національному уряду та установам. Міжнародні фінансові інститути, як Всесвітній Банк, можуть діяти виключно в якості консультантів. Основні політичні заходи включають чітке та довгострокове регулювання енергетичного ринку, чіткий розподіл відповідальності між установами, що опікуються питаннями, пов’язаними з відновлюваними джерелами енергії, та поширення ключових принципів та передової практики на всіх щаблях влади. Крім того, на практиці застосовується принцип «єдиного вікна» – технології надання послуг в одному місці і ґрунтуються на чітко структурованих процесах від подачі заявок до видачі результатів рішення відповідного органу. Даному принцип підкріплено стандартизованими документами, що додатково сприяє безперешкодному управлінню проєктами в органах влади та досягненню національних енергетичних цілей у більш прозорій формі.
Підходи до вирішення фінансових ризиків
Вирішальну роль у прийнятті інвестиційного рішення у цільових країнах все ж таки відіграють можливості покриття та управління фінансовими ризиками.
Внаслідок довгострокової орієнтації проєктів ВДЕ, значний вплив на грошові потоки проєктних компаній має рівень інфляції у країнах, що розвиваються. Ризики, пов’язані з інфляцією, залежать від різноманітних факторів, зокрема від короткострокових та довгострокових кореляцій між інфляцією, обмінними курсами, відсотковими ставками тощо. З метою уникнення значних коливань грошових потоків, компанії-постачальнику технологічного рішення, зазвичай, слід дотримуватись двох ключових принципів:
- Аналогічної форми коригування рівня інфляції в угоді про закупівлю електроенергії та у довгострокових контрактах із підрядними організаціями
- Вибору ідентичної валюти для оплати та фінансування проєктних робіт
З точки зору іноземних інвесторів, у країнах, що розвиваються, досі не достатньо доступні інструменти хеджування, покликані сприяти уникненню фінансових ризиків.
Ще однією причиною, чому іноземні інвестори можуть уникати інвестування у проєкти країн, як Україна, є відносно невеликий обсяг проєктів за непропорційно високих транзакційних витрат. Проте на сьогодні, на європейському ринку наявні онлайн-платформи, що пропонують огляд потенційних проєктів ВДЕ, транзакційні витрати яких піддаються управлінню, а також надається гарантія у вигляді підбору надійної компанії-постачальника технологічного рішення.
На фоні фінансової прийнятності проєктів відновлюваної енергетики слід звернути увагу на вимоги до 40 % забезпечення проєкту власним капіталом. Міжнародні фінансові інституції (МФІ) все частіше покладаються на гарантії ліквідності, які переносять ризики проєктних компаній на МФІ, але залишають власне фінансування місцевим банкам та приватним інвесторам.
Приклади фінансових інструментів для реалізації проєктів відновлюваної енергетики
На сьогодні наявний доволі широкий спектр можливостей залучення інвестицій з метою впровадження проєктів відновлюваної енергетики, зокрема біогазових станцій, від грантових програм, міжнародних фондів, банківських структур, програм технічної допомоги, донорських програм і до залучення приватного капіталу, як місцевого, так і закордонного.
Почнемо з прямого фінансування проєктів ВДЕ. Дані програми фінансування надаються Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (EBRD), Північною Екологічною Фінансовою Корпорацією (NEFCO), Данським Інвестиційним Фондом (IFU).
NEFCO має декілька опцій фінансування, зокрема за програмою «Чисте виробництво», у вигляді позики від інвестиційного фонду та у формі дольової участі. Кожен із варіантів розроблений під конкретну категорію бізнесу з огляду на масштаб проєкту та, відповідно, суму очікуваної позики. В середньому всі програми мають стартову відсоткову ставку на рівні 6%, фактична ж повинна уточнюватись додатково.
Данський Інвестиційний Фонд входить у проєкт за умови участі данських підприємств, постачальників обладнання та технологій, і надає довгострокове фінансування комерційних проєктів у вигляді капіталу, гарантій та позик.
ЄБРР кредитує проєкти відновлюваної енергетики приватних та муніципальних підприємств. Особливістю співпраці із фінансовою інституцією є забезпечення гарантій у вигляді застав активів компанії, акцій або інших форм згідно домовленостей. Розмір кредитів варіюється і може становити 10 -25 млн євро.
Фінансування проєктів відновлюваної енергетики із залученням посередників, що реалізується Світовим Банком (The World Bank), Міжнародною Фінансовою Корпорацією (IFC), Європейським Інвестиційним Банком (EIB), Німецько-Українським Фондом (НУФ).
Так, програма фінансування Європейського Інвестиційного Банку передбачає відсоткову ставку 2,4;-4% річних на період кредитування до 22 років із пільговим 5-тирічним періодом при позиці муніципалітетам та приватним підприємцям від 10 млн євро.
Німецько-Український Фонд працює через вітчизняні банки-партнери, надаючи позики у розмірі до 300 тисяч євро для подальшого кредитування підприємств, що реалізують проєкти ВДЕ. Строк кредитування, зазвичай, до 5 років під відсоткову ставку від 7% у євро.
Співінвестування проєктів ВДЕ здійснює Всесвітній Екологічний Фонд (GEF) та Фонд Чистих Технологій (CIF). Особливістю даних фінансових інструментів є надання фінансової та технічної підтримки в рамках наявних програм Міжнародних Фінансових Організацій, тобто фактично йдеться про непряму фінансову підтримку від МФО.
Банківське кредитування пропонує ряд вітчизняних банків, а саме: Укргазбанк, Ощадбанк, Райффайзен Банк Аваль, ПроКредит Банк, УкрЕксімБанк, Піреус Банк. Всі банки мають приблизно однакові умови, з тими чи іншими похибками, що варто уточнювати окремо:
- частка кредиту у загальному бюджеті проєкту – до 70%-80%;
- ставка за кредитом – 5%-7,5% у євро;
- строк повернення кредитних коштів – до 7 років, але не довше строку окупності за техніко-економічним обґрунтуванням.
Фінансування проєктів відновлюваної енергетики, як за допомогою залучення іноземних інвестицій, так і силами місцевих фінансових структур та приватних інвесторів, залишається непростою задачею. Тим не менш, ефективне управління ризиками за рахунок грамотного підходу та комбінацій інструментів, юридичні, податкові та фінансові консультації, а також ретельний вибір та поєднання різноманітних джерел фінансування, можуть та сприяють впровадженню все більшої кількості об’єктів ВДЕ, в тому числі і біогазових станцій в Україні.